У 20 столітті в Оттаві жили справжні герої та видатні спортсмени, які принесли Канаді багато медалей. Серед таких спортсменів був каноїст Френк Еміот, який виборов золото на Олімпійських іграх. Далее на iottawa.net.
Як Френк потрапив у веслування на каное?
Френк народився 1894 року в містечку під назвою Торнхіл. Він ріс сім’ї відомого лікаря Джона Еміота. Через роботу батька всій сім’ї Еміотів довелося переїхати до столиці Канади, де батько почав працювати першим федеральним заступником міністра охорони здоров’я Канади в період з 1919 до 1932 року. У сім’ї окрім Френка виховувалося ще шестеро дітей.
Освіту Френк здобув у двох університетах: у місті Торонто та місті Оттава. Він закінчив університети зі ступенем бакалава у сфері мистецтва у 1926 році.
Любов до веслування на каное у Френка з’явилася ще ранньому віці. Будучи юним, він разом зі своїми братами на ходили на річку, де плавали на каное. Для нього веслування стало свого роду релігією.
Спортивна кар’єра Еміота
Кар’єра Френка як каноїста розпочалася зі змагань, які проходили ще 1923 року. Він виграв канадську проміжну естафету. А після ще близько шести змагань – з веслування на каное. У цей час він паралельно здобував освіту в Оттаві.
На Олімпійські ігри, Еміот вперше потрапив лише 1936 року. Тоді він у віці 32 років виборов для своєї країни золоту медаль літніх Олімпійських ігор. Він став не лише чемпіоном для своєї країни, який виборов єдину золоту медаль на Олімпійських іграх того року, але й став справжнім світовим рекордсменом, пробігши 1 кілометр на 5:32,1.
З початку Другої Світової війни Еміот вирішив вступити до лав Королівського добровольчого резерву ВМС Канади. Якийсь час він проходив там навчання, після чого отримав звання лейтенанта. Аж до 1944 року Еміот проходив службу в Ла-Манші. Після цього він служив ще на борту чотирьох різних суден.
Він був дуже добрим командиром і просто звичайним хлопцем. Весь екіпаж завжди відгукувався про Еміота дуже добре. Він завжди першу чергу думав про членів екіпажу та їх благо. За свою успішну службу під час Другої світової війни у ВМС Канади, Еміот отримав безліч нагород. Серед них:
- Зірка 1939–1945-х років;
- Атлантична зірка;
- Медаль оборони;
- Канадська добровольча медаль;
- Військова медаль.
Після того, як Друга Світова війна закінчилася, Еміль повернувся до столиці Канади. Тут він знайшов нову роботу у Департаменті у справах ветеранів. Він працював на посаді співробітника із соціального забезпечення. Паралельно він записався до лав резервістів дивізії військово-морських сил Канади.
Серце успішного спортсмена, талановитого каноїста, хорошого командира і просто людини з великої літери у 1962 році перестало битися. Він помер у віці 57 років. Результати розтину тіла Еміота показали, що смерть настала через рак, який поширився по всьому тілу.
Герой на каное
Крім того, що Еміот був успішним спортсменом і добрим командиром під час служби на флоті ВМС Канади, він був ще й справжнім героєм. Влітку 1933 року неподалік Оттави на озері Дешен проходили чергові змагання з веслування на каное. У змаганнях брала участь футбольна команда з Оттави “Грубі вершники”, а також і сам Еміот. Під час запливу на каное на озері Дешен, каное з двома футболістами “Грубих вершників” перекинулося, хлопці почали тонути. Еміот, який був поблизу, не роздумуючи кинувся їм на допомогу. Еміот став справжнім героєм, який врятував хлопців. Саме завдяки йому хлопці із футбольної команди залишилися живими.
На згадку про видатного спортсмена з Оттави, його ім’я було внесено у два зали: Олімпійський зал слави та зал спортивної слави Канади. Також у його честь було названо Меморіальний трофей, який вручали юніорам у веслуванні на каное. А у 2012 році у його честь було проведено виставку з його фотографіями, а також виставлено експозиції його різних колекцій та трофеїв.
