Це історія того, як родині вдалося з продажу тістечок вирости до мережі ресторанів. Слава про «боброві хвости» поширюється далеко за межі Оттави, навіть Канади, тому так цікаво дізнатися більше про історію тістечок. Більше розповість iottawa.net.
З чого все почалося?
Виникає запитання: чому саме «боброві хвости»? У культурі корінних жителів Канади високо цінуються бобри. Їх шерсть використовують для виготовлення покривала, предметів одягу. М’ясо бобра корінні жителі також їли, включаючи й хвоста. Хвіст бобра варили на вогні, доки м’ясо повністю не розварювалося.
Цікаво те, що у 17 столітті єпископ міста Квебек виголосив, що бобер – це риба, тому римо-католицькі жителі могли її їсти по п’ятницях та під час Великого посту, коли заборонено вживати м’ясо.
На громадському ярмарку в Кіллало, що знаходиться на захід від Оттави, у 1978 році Пем та Гранта Гукери почала продавати тістечка. Вони охрестили їх «бобровими хвостами». Вони запозичили рецепт своєї родини для виготовленні страви. Тож, варто повернутися до тих, з кого все почалося.
Родина Хукерів
Рецепт випічки, знайомої нам під назвою «Боброві хвости», винайшла бабуся Гуреків, німкеня. Вона не просто смажила тісто, але й поливала його масло, медом, варенням, цукром з корицею та подавала це на сніданок. Згодом родина Хукерів скористалася рецептом та розробила більш швидку його версію. Вже у 1978 році сімейний бізнес вийшов за простори власної кухні та був представлений громадськості на місцевому ярмарку у маленькому містечку поблизу Оттави. Донькам здалося, що тістечка схожі на хвіст бобра, тому вони й отримали таку вже знамениту назву.
Наприкінці 1970-х років родина продавала випічку у двох магазинах в Оттаві: перший – на ринку Байворд, другий – вздовж каналу Рідо. У 1987 році студент Піно Ді Іойя влаштувався влітку на роботу керуючим стендом BeaverTails (це був парк розваг у Монреалі). Через багато років він став генеральним директором компанії та переніс її у своє рідне місто – у Монреаль. Це лише доводить, що всі зустрічі не є випадковим, для юнака Піно це був доленосний вибір, який згодом привів його до керівної посади.
Ріст популярності
У 1990-х роках ринок Квебеку став найбільшим у Канаді. При цьому компанія BeaverTails Canada Inc. продовжувала розширятися не лише у своїй країні, але й за кордоном.
У 2002 році управління компанією перейшло до команди Ді Іойя, його дружини та брата-близнюка. Вони прийняли рішення призупинити розширення, закрити неефективні підприємства. Таким чином, вони зосередили всі свої зусилля на належному веденні бізнесу. Результатом цього стало те, що у 2008 році команда Ді Іойя відкрила нові заклади вже з оновленим меню.
Згідно із франшизою, можна було обирати начинку, проте це згодом призвело до проблем із контролем якості. Тож, Грант Гукер вирішив скоротити та стандартизувати вибір начинок у всіх місцях, де продаються знамениті «Боброві хвости».
Важко знайти жителя Оттави чи туриста, який би не чув нічого про BeaverTails. Це мережа ресторанів, де можна придбати смачну випічку. BeaverTails знаходиться у багатьох канадських містах, навіть представлена в деяких інших країнах (наприклад, у 2015 та 2016 роках компанія вийшла на ринок США). Штаб квартира BeaverTails Canada Inc. знаходиться у Монреалі.
Щодо родини Гукерів, то вони щиро пишаються тим, що навчили та працевлаштували понад 9000-11000 молодих людей. Для багатьох з них, це був перший досвід літньої роботи. Родина Гукерів має міноритарну частку у компанії, володіючи та керуючи всіма франшизами у районі Оттава-Гатіно.
Брендинг
«BeaverTails» – це бренд створення випічки, проте досі багато людей не знають, що це зареєстрована торгова марка. Нагадало громадськості про це гучний випадок у 2016 році. Саме тоді авторка кулінарної книги з Калгарі, Джулі ван Розендал, на своєму веб-сайті опублікувала рецепт приготування «бобрових хвостів». Після спілкування з керівництвом BeaverTails Canada Inc. їй довелося змінити назву на «Beaver Doughnuts». Це був не кінцевий варіант, адже керівництву ця назва здалася надто схожою з попередньою, після цього авторка обрала назву «Canadian Semiquatic Rodent Posterior Donut».
Ця історія потрапила у всі канадські новини. Згодом, керівництво компанії все ж поступилося та вибачилося перед Джулі ван Розендал. Вони також зробили пожертву у продовольчий банк Калгарі, а саме внесли 3000 доларів. Вони визнали, що не претендують на жодні права на слово «бобер».
Смачна та ситна випічка
Саме такими є «боброві хвости». Їх виготовляють з тіста для круасанів, формуючи довгі «хвости», після чого випікають до золотисто-коричневого кольору. До того ж, випічку прикрашають цукром та корицею, присутні й інші варіанти начинок – шоколад, глазур чи джем.
Загалом, це популярна закуска, яку можна легко знайти у багатьох пекарнях та кафе. Місцеві фестивалі та ярмарки важко уявити без цієї традиційної випічки. Наприклад, тижневе святкування Фестивалю снігу – в цей період культова випічка користується найбільшою популярністю. З 22 до 26 січня з 11:00 до 13:00 всі бажаючі мають змогу отримати безкоштовні «боброві хвости». Місцеві жителі з радістю цим користуються, цілий тиждень смакуючи місцеву випічку.