Талановита Еліс Вілсон стала першою жінкою, яку прийняли на роботу в Геологічну службу Канади. Вона походила з академічно обдарованої родини, проте мала поганий стан здоров’я. З одного боку, це заважало навчанню, проте з іншого – дозволило звернути увагу на геологію. Цей інтерес згодом вплинув на всю її подальшу кар’єру. Більше розповість iottawa.net.
Що відомо про відому канадську жінку?
У Кобурзі, місті в канадській провінції Онтаріо, у 1881 році народилася Еліс Вілсон. Її батько працював професором Університету Вікторії. З дитинства він заохочував донечку стати науковцем. Вплинула на майбутню любов до геології також звички родини – любов до відпочинку на природі. Наприклад, у літню пору родина Вілсонів каталася на каное, вони жили у кемпінгу, збирали разом скам’янілості. Це був цінний досвід, завдяки якому дівчина здобула певні навички та впевненість у собі, які згодом змогла застосувати при проведенні геологічних польових робіт.
Хочеться ще трохи розповісти про освіту, яку здобула Еліс Вілсон. У 1901 році вона вивчала сучасну мову та історію у коледжі Вікторії в Торонто. Вона планувала працювати вчителем, проте перший навчальний рік так і не змогла закінчити через проблеми зі здоров’ям. Вона страждала на анемію, захворювання крові, при якому кров характеризується зниженою здатністю переносити кисень. Після одужання дівчина все ж продовжила навчання.
Перша робота
Вона стала асистенткою у Музеї мінералогії в Університеті Торонто. Вже у 1911 році вона здобула ступінь, а у 1909 році змогла приєднатися до Геологічної служби Канади. Цікаво, що саме тут вона пропрацювала понад 50 років.
На її шляху було чимало викликів та несправедливості. Наприклад, попри право на отримання ступеня доктора, Еліс Вілсон неодноразово відмовляли в оплачуваній відпустці. Вона мала підтримку від керівника Едварда М. Кіндла, який хотів, щоб талановита жінка-геолог закінчила дисертацію. Через сім років Еліс Вілсон змогла отримати стипендію від Канадської федерації студенток у 1926 році.
Їй вдалося здобути ступінь доктора у Чиказькому університеті у 1929 році. Попри те, що знадобилося чимало часу, проте інші професійні товариства визнали її вклад та досвід.
Визначні дослідження
Еліс Евелін Вілсон відзначилася завдяки дослідженням з палеонтології хребетних та стратиграфії палеозойських шарів східної Канади. Її цінність як фахівця визнавалася повільно, адже у той час домінували чоловіки. Відповідно, підвищення жінка отримала також із запізненням. Професійний статус у штаб-квартирі Геологічної служби Канади в Оттаві жінка отримала лише після виходу на пенсію.
У багатьох роботах експерти зазначали, що канадський геолог Еліс Вілсон виконувала роботу п’яти людей. Це не просто слова, адже після виходу на пенсію, Еліс Вілсон довелося замінити 5 працівниками. Ніхто не міг зрозуміти, як вона могла сама все встигати: огляд, двогодинну лекцію, назад до служби, потім – на екскурсію.
Жінка не могла працювати на віддалених польових об’єктах, проте стала експертом у місцевих породах і скам’янілостях.
У чому Еліс Вілсон була першою?
- Вже було зазначено, що вона була першою жінкою, яку прийняли на роботу в Геологічну службу Канади, проте це не весь перелік.
- Її першою прийняли до Геологічного товариства Америки. Це сталося у 1936 році.
- Вона стала членом Королівського товариства Канади у 1938 році.
Відомо, що понад 14 000 квадратних кілометрів дороги «Ottawa-St. Lawrence Lowlands» жінка-геолог нанесла на карту, зазначивши геологічну інформацію та скам’янілості, знайдені у цьому регіоні. Винятковим є той факт, що все це вона зробила самостійно через заборону проводити польову роботу з чоловіком (за наказом Геологічної служби Канади).
Вона працювала в Долині Святого Лаврентія, куди легко дістатися з дому. Попри не дуже міцну статуру, жінка звикла бути на вулиці. Геологічна служба Канади в Оттаві забезпечувала чоловіків-геологів транспортними засобами, проте Еліс Вілсон не могла на це претендувати. Вона спочатку ходила пішки, потім – їздила на велосипеді, доки не придбала власний автомобіль.
Особисті якості та вихід на пенсію
Жінка була противником куріння, чекаючи, поки сигарету не загасять.
Коли інші вчені-чоловіки могли сваритися, а ситуація загострювалася, Еліс Вілсон не говорила різкого слова сама, та не піднімала очей від книги.
Еліс Вілсон мала чітку громадянську позицію. У 1916 році вона вирішила допомогти військовим силам під час Першої світової війни. Для цього вона спочатку приєдналася до Канадського жіночого армійського корпусу, жіночого військового підрозділу. Вона надавала допомогу канадським військам, носячи уніформу зі значком із трьох з’єднаних кленових листків. На комірі кожної уніформи зображена була голова Афіни. Еліс Вілсон була добровільною волонтеркою, вона не уникала важкої чи небезпечної роботи. Після закінчення війни жінка повернулася на свою посаду в Геологічній службі Канади.
У віці 65 році жінка змушена була піти на пенсію. Це не зупинило її викладати у Карлтонському коледжі (вже – університеті) до своєї смерті.
Відомо, що Еліс Вілсон написала дитячу книгу з геології під назвою «Земля під нашими ногами». За декілька місяців до своєї смерті вона відмовилася від власного офісу та сказала директору:
«Ні, моя робота зроблена»
