Це безкоштовна публічна бібліотека, історія якої розпочалася ще в 1906 році. В ті часи це було скоріше рідкістю, адже бібліотеки в традиційному розумінні були святинею церкви, королів та невеликої групи заможних і письменних містян. Вони мали ресурси для придбання книг і з підозрою (чи радше загрозою) ставилися до ідеї масової освіти. Я Оттава розповість про шлях, який довелося пройти безкоштовній публічні бібліотеці в столиці Канади. Цікаво дізнатися також, коли в цьому місці з’явилися полички з українськими книгами.
Історія починається
Тож в 1906 році завдяки пожертві фонду Карнегі засновано бібліотеку. Хоча передумови, заклик від населення відбувся ще задовго до цього — в Байтауні, 1837 рік. Через чотири роки після події в офісі Олександра Грея (ювеліра, книготорговця) створено невелику бібліотеку для передплатників. Згодом в 1853 році створили BMIA, культурний заклад показав кращі результати в порівнянні з попередниками. В ті часи бібліотека складалася з понад 1000 томів, це були в переважній більшості наукові праці, на полицях можна було побачити романи.
В 1869 році BMIA разом з Оттавським товариством природознавства утворили Оттавське літературно-наукове товариство. Її членами були державні службовці, промисловці. В Парламентську бібліотеку приходила міська еліта, бідняки не відвідували заклад.
Переломним періодом для суспільства стала промислова революція, коли соціальні реформатори почали активно виступати за освіту робітників і розвиток науки. З того часу змінилося відношення до освіченої робочої сили. Це вже не було «соціальним прокляттям», а скоріше економічним благом.
Повчальні лекції, заснування бібліотек мали наступні цілі:
- зменшення рівня злочинності;
- мінімізація відвідування барів, публічних будинків;
- розвиток та освіченість робітників.
Рада жінок Оттави
В 1882 році уряд прийняв закон стосовно безкоштовних бібліотек. В деяких містах провінції це мало результат, наприклад, в Торонто, але на Оттаву таке рішення не вплинуло. В 1890-х роках Рада жінок Оттави під головуванням леді Абердін оголосила про створення безкоштовної бібліотеки в столиці Канади, адже таке рішення мало принести лише користь місту та її жителям. Жінки спромоглися зібрати близько 280 підписів, така кількість втричі перевищила потрібну норму. Редактор «Вечірнього журналу» Філіп Росс підтримав прагнення жінок, за його сприянням були видані відповідні статті. Спадкоємці Вільяма Перлі, відомого лісового барона, в 1896 році запропонували для нової бібліотеки використати особняк Перлі на Велінгтон-стріт.
Чому не вдалося?
Зусилля представниць Ради жінок Оттави виявилися марними, адже вісім районів міста рішуче відхилили ідею створення публічної бібліотеки. Виявилося, що за попередніми підрахунками вартість була надто високою для платників податків. Тож особняк Перлі перетворили на «Дім для невиліковних хворих». Пройшло століття, аж поки особняк все ж став бібліотекою та Архівом Канади.
Вже на початку 1900-х років було зрозуміло, що Оттава відстає, адже в ті часи в Онтаріо, наприклад, кількість публічних бібліотек вже перевищувала 400 закладів. Та вихід був, врятувало становище США.
Пожертва фонду Карнегі
Отто Клотц, відомий діяч Оттави, а також чоловік однієї з лідерок Оттавської ради жінок за створення публічної бібліотеки Марії Клотц, написав Ендрю Карнегі. Його добре знали, як філантропа. До речі, згодом до нього звернувся і мер міста У. Д. Морріс. Він пообіцяв виділити 100 000 доларів за умови, якщо місцева влада погодиться не менше 7 500 доларів щорічно витрачати на утримання закладу. Для того, щоб задумане вдалося реалізувати, знадобилося декілька років.
- Представники влади Оттави сподівалися, що уряд Домініону надасть землю для побудови бібліотеки. Цього не сталося, тому міська влада самостійно придбала землю.
- Знадобився час і для вибору проєкту архітектора Е. Л. Горвуда. Запропоновано було 11 планів, серед яких обрали кращий.
- Складнощі виникли після публікації Карнегі про анексування Канади США. Та робота тривала.
- Вже в 1905 році рада почала поповнювати книжковий фонд. Близько 15 тисяч доларів виділили на придбання книг. Цікаво, що 3 500 доларів були призначені для покупки французьких книг.
- Лоуренса Берпі обрали бібліотекаром. Відомо, що раніше він виконував обов’язки службовця Департаменту юстиції.
Відкриття публічної бібліотеки Оттави
30 квітня 1906 року відбулося урочисте відкриття публічної бібліотеки Оттави, навіть філантроп Ендрю Карнегі теж був присутній на заході. Цікаво, що це був перший особистий візит відомого мецената.
Класичну будівлю бібліотеки на честь відкриття прикрасили за допомогою зірок та смуг. В цілому, її вартість оцінили трохи більше, ніж 100 тисяч доларів. Над входом відвідувачі бачили зображення таких відомих авторів, як Вільяма Шекспіра чи лорда Байрона, Вальтера Скотта та інших видатних майстрів слова. Офіційною назвою будівлі була «бібліотека Карнегі», та слова були приховані прикрасами задля зменшення занепокоєння громади Оттави.
Облаштування: краса в деталях
Внутрішні стіни будівлі були облицьовані за допомогою італійського мармуру. Відвідувачі ступали на красиву дерев’яну підлогу з червоного дуба та з обшивкою. Перед входом висів портрет філантропа шотландського походження Карнегі, який намалювала міс В. Фрешетт.
В підвалі знаходилися класні кімнати, а також передбачалась окрема газетна кімната, топкова та кімната доглядачів. Передбачалася кімната для зберігання речей, читальні зали, а вгору читач піднімався бронзовими сходами до зали засідань. На другому поверсі розміщувався також довідковий відділ, лекційна кімната, в якій одночасно могли вміщуватись до 125 осіб. Кабінет персоналу та гардероб теж розміщувались нагорі.
Ця спроба виявилася успішною, адже вже до кінця 1907 року містянам видано близько 20 тисяч бібліотечних квитків, а річний тираж примірників склав 129 тисяч. Це в свою чергу спровокувало закриття Оттавського літературно-наукового товариства, а також посприяло створенню філій. Останньою пожертвою Карнегі були 15 тисяч доларів на будівництво західної гілки (Розмаунт-авеню), філію відкрили в 1919 році. В тому ж році філантроп помер, йому було 83 роки.
Згодом будівля почала «старіти», з’явилися тріщини в стелі та стінах. В 1971 році будівлю знесли, замінивши сучасною спорудою, виконаною в стилі бруталізму. Будівельні роботи завершили в 1974 році. Від старої будівлі залишилися історичні згадки та вітраж. Врятовано також коринфські колони бібліотеки, після цього їх повторно використали.
Україномовне поповнення в Оттавській бібліотеці
В листопаді 2022 року завдяки програмі журнального формату «Український профіль» стало відомо про те, що в Оттавській бібліотеці з’явилися українські книги. Це україномовна колекція, яка знаходиться у відділі світових мов Мейн і Бівербрук.
Переглянути більше про це можна тут. В колекцію україномовних книг входить художня, науково-популярна література для дорослих, а також дитяча художня та науково-популярна література. Українсько-канадська громада Оттави сприйняла це досить позитивно.
