Як відомо, у 19 столітті на територію сучасної Оттави приїжджали англійці та французи. Саме вони на початку 19 століття розвивали поселення: відкривали магазини, різні заклади, ставали першими юристами Байтауна, політиками та першими лікарями. Першим франкомовним лікарем у Байтауні у 19 столітті був П’єр Сен-Жан. Він присвятив медицині та здоров’ю мешканців Байтауна все своє життя. Він був лікарем з великої літери, для якого благополуччя та здоров’я співгромадян було важливіше за будь-яку матеріальну вигоду. Далі на iottawa.net.
Шлях П’єра Сен-Жана
П’єр Сен-Жан є сином одного з перших франкомовних поселенців Байтауна. У 19 столітті Сен-Жан закінчив єдину в Байтауні франкомовну школу, що знаходилася на вулиці Сассекс. Після закінчення школи П’єр вступив до міського коледжу.
У середині 19 століття П’єр Сен-Жан вирішив пов’язати своє життя з медициною, але оскыльки у Байтауні вона не була надто розвинена, він поїхав до Монреаля. Там він вступив до коледжу Макгілла. Після закінчення навчання Сен-Жан отримав ліцензію на медичну практику. Він повернувся до рідного міста Байтаун, де почав свій трудовий шлях у медицині. Спочатку П’єр Сен-Жан працював разом з відомим місцевим доктором Жаком-Телефором-Клеофасом Бобьєном. Після того, як П’єр отримав безцінний досвід від наставника, він переїхав до Сен-Дені, щоб розпочати власну лікарську практику.
У 1856 році П’єр Сен-Жан одружився з дівчиною на ім’я Роуз Ларю. У 1857 році Роуз померла під час пологів. Це відбилося на подальшій медичній практиці Сен-Жана. У 1858 році він повернувся до рідної Оттави і продовжив практику у Жака-Телефора-Клеофаса Бобьєна у якості асистента хірурга-акушера. У другій половині 19 століття Сен-Жан і Бобьєн були двома з трьох франкомовних лікарів у всій Оттаві.
Лікарська кар’єра Сен-Жана йшла вгору. Він був добрим лікарем і надавав якісні медичні послуги населенню міста. Це дозволило йому відкрити нові двері на шляху до вершини кар’єрних сходів. Він став одним із перших штатних співробітників лікарні сестер милосердя, яку заснувала сестра Елізабет Брюєр. Протягом багатьох років він переходив із посади на посаду. Він лікував жителів Оттави, доки сам не захворів і не помер.
Лікування оттавців
Сен-Жан був одним із трьох франкомовних лікарів в Оттаві, відповідно, в основному він обслуговував франкомовну частину населення міста. Він займався лікарською практикою протягом сорока років. Дуже часто він працював у вільний час безоплатно. Він допомагав бідним мешканцям Оттави, які у 19 столітті не могли собі дозволити медичні послуги. Він був людиною з великим серцем, яка завжди була готова прийти на допомогу. Йому не так були важливі гроші, як було важливе здоров’я та благополуччя мешканців рідного міста.
Крім медичної практики значну частину життя Сен-Жана зайняла й інша діяльність – громадська та політична.
Громадська діяльність
П’єр Сен-Жан в 1853 був одним із засновників Оттавського товариства Сен-Жан-Батіст. Спочатку він був просто членом цього товариства, а потім став його президентом. Він дуже активно займався благодійністю. Сен-Жан ніколи не забував про бідних громадян Оттави. Багато хто залишав таких людей з уваги, забував про них, але не П’єр. Він їм допомагав як у ролі лікаря, так і у ролі благодійника. Сен-Жан був активним громадським діячем, членом та засновником таких оттавських товариств як:
- “Товариство Святого Вінсента де Поля”;
- першого французького католицького притулку Оттави – “Притулок Святого Йосипа”;
- столичне суспільство щодо запобігання жорстокого поводження з тваринами.
П’єр Сен-Жан був дуже щедрою людиною. Протягом свого життя він постійно перераховував кошти різним релігійним громадам Канади. Це були як французькі, так і англійські товариства, установи та інше. Чимало коштів він пожертвував на розвиток Оттавської музичної спілки.
Лікар-політик
У 1847 році франкомовне представництво Оттави вирішило обрати до парламенту одного зі своїх активних діячів. У 19 столітті франкомовного населення Оттаві було набагато менше, ніж англомовного. Але це не завадило обрати в політику відомого, лікаря, благодійного діяча, активіста та просто людину з великим серцем – Сен-Жана. Він був одним із двох кандидатів від франкомовного населення Оттави. Його обрали як реформатора разом із бізнесменом Джозефом Мерріллом Каррієром.
Крім того, що П’єр Сен-Жан був першим франкомовним лікарем в Оттаві, він ще став першим франкомовним членом парламенту від округу Онтаріо. У політиці він пробув чотири роки. Сен-Жан був прихильником ліберального представництва Олександра Маккензі.
Відмінною рисою Сан-Жена як політика було те, що він не давав жодних обнадійливих обіцянок. У Палаті громад за свій термін він виступив один раз. Тоді його голос прозвучав на підтримку амністії для тих, хто брав участь у повстанні в період 1869-1870-х років на Ред-Рівер.
Як лікар-політик Сен-Жан підтримував:
- традиційну ліберальну політику;
- програму національного будівництва консервативної адміністрації;
- поліпшення судноплавства річкою Оттава;
- захист прав меншин, як католиків, так і протестантів;
- договір про справедливу взаємність;
- будівництво Тихоокеанської залізниці.
Лікар-мер
Сен-Жан був багатогранною людиною. Він прагнув розвивати Оттаву і допомагати її жителям як в якості лікаря, так і в якості політика. У 1882 році на його долю випала велика честь стати другим франкомовним мером Оттави. На посаді мера Оттави П’єр Сен-Жан пробув лише один рік. За цей час він поставив курс на розвиток міста у таких сферах, як:
- виробництво;
- розвиток залізниці;
- справедливого оподаткування банків та акціонерних товариств;
- розвиток магістральної каналізаційної системи з метою зменшення потенційних ризиків виникнення хвороб;
- збалансованого міського бюджету.
У період мерствування П’єру Сен-Жану вдалося втілити не всі свої ідеї щодо покращення міського середовища. Зокрема, завадили реалізувати проекти значні розбіжності всередині самої ради.
Останні роки життя
Останні роки життя в Оттаві такої доброї і щирої людини, як Сен-Жан, були дуже сумними. Незважаючи на те, що П’єр був одним із найбільших благодійних діячів у Оттаві, сам він опинився у дуже складному фінансовому становищі. До 1898 року він продовжував працювати. Останні роки він працював на посаді лікаря-консультанта в одній із міських лікарень Оттави. Через політичну та громадську діяльність, довгий час він був відсутній у лікарні, внаслідок чого втратив безліч своїх постійних клієнтів. Крім цього, Сен-Жан приділяв надто багато часу біднякам з Оттави, за що не отримував жодної копійки. У 1896 році через малу кількість клієнтів П’єр Сен-Жан був змушений залишити свою лікарську практику. В останній рік життя він пропрацював на дуже скромній посаді у Міністерстві громадських робіт у Оттаві. Після чого Сен-Жан пішов у відставку через хворобу. У 1899 році стан здоров’я його дуже погіршився, і його госпіталізували до оттавської лікарні, де він помер у 1900 році.
Сен-Жан був дуже активним громадським діячем, добрим лікарем і просто людиною з великої літери. Він завжди виконував свою роботу по совісті і ніколи не думав про матеріальну вигоду. На першому місці в нього завжди було людське життя та добробут.
